Методика медикаментозного лікування ігроманії
За статистикою, серед ігроманів переважають чоловіки 21-49 років, які мають цілком успішний і адаптований вигляд: щонайменше дві третини пацієнтів працевлаштовані, 41-52% гравців перебувають у шлюбі, освіта - середня спеціальна або незакінчена вища. Однак благополуччя насправді виявляється уявним: анкетування за Міннесотським опитувальником (MMPI) виявляє стійкі дезадаптивні риси:
· ворожість, конфліктність, негативізм;
· постійна пригніченість і дисфорія;
· недовірливість і емоційна лабільність;
· ослаблення контролю імпульсів;
· схильність до надцінних ідей;
· асоціальні тенденції: брехливість, маніпулятивність, уникнення відповідальності, порушення зобов'язань, криміногенна поведінка тощо.
Більшість лудоманів виховувалися в дисфунціональних сім'ях і не вміють вибудовувати конструктивні стосунки через підозрілість і ворожий настрій. До 80% ігроманів постійно конфліктують із членами сім'ї, часто змінюють місце роботи і не мають виражених інтересів і близьких друзів. Зіткнувшись із нестачею коштів, ігромани легко втягуються в кримінал або стають жертвами аферистів через ослаблення критичності та магічного мислення.
Під час дослідження ціннісних установок лудоманів методом Рокича визначають неусвідомлювані суперечності цінностей і устремлінь, що вказують на особистісну незрілість і внутрішній конфлікт. Ігроманам властиво надавати надмірного значення грошам і матеріальному боці життя; при цьому трудова мотивація виражена слабко, немає довгострокових цілей і кар'єрних планів, натомість присутні фантазії про багатство і шалені гроші.
Правильно підібрані препарати здатні поліпшити емоційний стан пацієнта в період входження в терапію і знизити тягу до ігор. Однак повністю покладатися на фармакологію не варто - лікування ігроманії медикаментозно не усуває проблему, а тільки пом'якшує гострі симптоми.
Наша клініка спеціалізується на лікуванні лудоманів не перший рік; під час розроблення персоналізованих програм фармакотерапії спирається на багатий практичний досвід і останні наукові дані. Для мінімізації побічних ефектів препарати приймають короткостроковими курсами під наглядом фахівця; у схемах симптоматичної медикаментозної терапії використовують препарати з доведеною ефективністю:
· антидепресанти групи СІЗЗС - для усунення пригніченості й активації пацієнта; у разі розладів на ґрунті аддикцій часто застосовують у вищих дозах, ніж у разі депресії;
· анксіолітики й атипові нейролептики - за сильного занепокоєння, підвищеної тривожності та панічних атак;
· протисудомні препарати-нормотиміки - для стабілізації настрою;
· блокатори опіоїдних, дофамінових і NDMA-глутамінових рецепторів - для зменшення потягу до ігор;
· ноотропи, адаптогени та вітаміни групи B - для поліпшення функцій нервової системи та відновлення когнітивних здібностей.
Показання та протипоказання
Загальні показання до фармакотерапії при ігроманії - важкий емоційний стан хворого, нав'язливі суїцидальні думки, коморбідні стани та хімічні залежності. Універсальних протоколів фармакотерапії для лудоманів немає і поки що не передбачається, ефективне медикаментозне лікування лудоманії можливе тільки на підставі персоналізованого підходу.
За підсумками патопсихологічного обстеження розробляють персоналізовану схему, що враховує особливості клінічної картини і стан здоров'я пацієнта. Ми намагаємося використовувати щадні препарати нового покоління з хорошою переносимістю, але у всяких лікарських засобів є індивідуальні протипоказання. Перед призначенням медикаментів обов'язково проводять медичне обстеження з метою мінімізації побічних ефектів; за необхідності ми направляємо пацієнтів на аналізи, апаратні дослідження та консультації вузьких фахівців.
Соціальний портрет осіб з ігровою залежністю
Профілактика ігрової залежності
Ігроманії простіше запобігти, ніж вилікувати, але профілактика має бути обдуманою і апелювати до розвитку усвідомленості та навичок саморегуляції. Психологічна просвіта працює ефективніше, ніж заборонні та обмежувальні заходи: потрібно розуміти різницю між соціальним гемблінгом і проблемною ігровою поведінкою, розпізнавати перші ознаки залежності та вчасно звертатися по допомогу до фахівців.
У профілактиці ігрової залежності в молоді та підлітків вирішальну роль відіграє виховання - вироблення самодисципліни та критичного мислення, формування позитивного ставлення до праці та оптимістичного погляду на світ. Широке коло інтересів, соціальна активність і самоосвіта також сприяють поліпшенню адаптації молодих людей, які починають самостійне життя.
У будь-якому віці важливо вміти знаходити баланс - розуміти і приймати свої почуття і потреби, підтримувати себе в ресурсному стані та будувати здорові стосунки. Якщо з цим виникають складнощі, рекомендується пройти курс психокорекції з опрацюванням психотравм, акцентуацій і когнітивних викривлень, що провокують залежності.
Після медикаментозного лікування ігроманії та виписки зі стаціонару необхідні додаткові заходи щодо запобігання рецидивам, спрямовані на пошук конструктивних життєвих цілей і засвоєння адаптивних стратегій поведінки. Утриматися на плаву без азартних ігор допомагає підтримуюча та сімейна психотерапія, участь у групах підтримки, активаційні заходи та соціальна реабілітація. Також слід вести впорядкований спосіб життя - налагодити режим дня, не допускати перевтоми та стресу, знаходити час для хобі, прогулянок, фітнесу та спілкування.